Ці племена, що жили між річками Ельбою та Рейном (область розселення саксів) і на Ютландському півострові (область розселення англів та ютів), в середині V століття, як і багато племен Північної Європи, в результаті натиску гунів зі сходу, почали переселятися в Великобританію.

1066 Англосаксонський (також донормандський) період в історії Великобританії (V-XI ст.) починається з колонізації Британських островів окремими групами німецьких племен – в основному англів, саксів та ютів – і створення ними так званих англосаксонських королівств; верхнім кордоном вважається Нормандське завоювання 1066 року.

Англосаксами їх почали називати через історичний контекст. Англосакси – це давньонімецькі племена англів і саксів, які у середині V століття переселилися до Британії. Пізніше племена англів, саксів і ютів зробили помітний внесок у формування англійської ідентичності нарівні з кельтами та норманнами.