У творі Гоголя Вій присадкуватий, клишоногий; з жилистими, як міцне коріння руками та ногами; весь у чорній землі; із залізними пальцями та обличчям; довгими століттями, опущеними до землі. Його поява випереджається вовчим виттям.

Дії повісті відбуваються у першій половині ХІХ століття, в Україні, в одному з хуторів, розташованому неподалік Києва. Хома Брут — семінарист, якого осідлала відьма. Йому й судилося читати молитви над покійною панночкою.

Вій — у слов'янських оповідях персонаж із пекла, чий погляд вбиває. Його очі зазвичай прикриті величезними століттями та віями, які він не може підняти без сторонньої допомоги.