Карачаївці – один із найбільших народів серед тюрків-мусульман Росії. Згідно з переписом населення 2010 р. чисельність їх становить 0,2 млн. осіб. Традиційна релігія карачаївців – Іслам сунітського штибу ханафітського мазхабу.

Основу побуту карачаївців завжди становило тваринництво. Фермерська справа теж була розвинена, карачаївці займалися вирощуванням пшениці, кукурудзи, городніх культур. З ремесел найбільшого поширення набули виготовлення килимів, обробка шкіри, в'язання, виготовлення виробів із дерева.

Карачай (Карач. -Балк. К'арачай) – історична територія формування та проживання карачаївців у горах північної частини Великого Кавказу, що є нині частиною Карачаєво-Черкеської Республіки. Населена переважно карачаївцями.