Крім посилення секреції сльози, при плачі скорочуються певні мімічні м'язи, які призводять до посмикування губ, носа, до схлипувань, рухів жувальної мускулатури. Плач виконує важливу комунікативну функцію: він дає можливість краще спілкуватися членам спільноти та розуміти емоції інших людей.

Справа в тому що душевні переживання змушують активно працювати симпатичну частину вегетативної нервової системи, що відповідає за фізіологічні реакції організму у стресових ситуаціях. Якщо людина у такому стані дає волю сльозам, то активність симпатичної системи спадає.

Під час плачу людина рефлекторно стискає повіки, — і навіть заплющується, — що є захистом кровоносних судин, що забезпечують тканини ока, від тиску, що різко підвищується в них.