Функції правотворчості Правотворчість виконує такі функції: оновлення нормативного матеріалу; заповнення прогалин у праві; упорядкування, систематизація нормативно-правових актів.

Сутність правотворчості – Зведення державної волі до норм права, обов'язкові для виконання під загрозою державного примусу.

Правотворчість — це дії уповноважених органів щодо підготовки, прийняття, зміни (вдосконалення) та скасування нормативних правових актів; завершальна частина процесу правоутворення.

Правотворчість характеризується тим, що: воно є активною, творчою, державною; основна продукція його – юридичні норми, що втілюються головним чином нормативних актах (крім цього в нормативних договорах, правових звичаях, юридичних прецедентах);