Автор хотів сказати, що людям треба бути добрішими і уважнішими до тих, "кого приручили", тому що ставлення людей до тварин показує їхнє ставлення до інших людей. Невипадково головний герой відчув себе самотнім, розчавленим нерозумінням та байдужістю – вже не людиною, а "істотою кінської породи".

У оповіданні по-особливому розкрито тему природи та людини, їх взаємовідносин. Коні плачуть через те, що люди перестали цінувати їх, піклуватися про тварин. У канві оповідання згадується історія про коня, якого звали Карько, – він нарівні з людьми служив у роки війни.

Назва оповідання можна інтерпретувати в такий спосіб. Коні завжди вважалися витривалими тваринами, вони служили для людей довго і були вірними їхнім помічниками. Але коні мабуть теж вміють плакати, так само як і люди. Вони вміють відчувати, розуміти.