Кунг-фу та ушу – це запозичення з кантонської та мандаринської мов відповідно. І кунг-фу, і ушу – терміни, які використовувалися для опису китайських бойових мистецтв. Ушу буквально означає бойові мистецтва, а кунг-фу означає навички, досягнуті з часом та зусиллями.

Кунг–фу – Це філософія. Це частина даосизму і дзенбуддизму, яка вчить боротися з труднощами, пригинатися, щоб, випроставшись, стати сильнішою, ніж раніше; бути терпимим до всього; приймати те, що відбувається в житті, і отримувати досвід із помилок. Все це багатогранні аспекти мистецтва кунг–фу.

Визначення Ушу (武术) – це загальна назва для всіх бойових мистецтв, що існують у Китаї. Складається з двох ієрогліфів: 武 wu ("у") – "військовий, бойовий" і 术 shu ("шу") – "мистецтво, техніка; майстерність; прийоми».

Ушу є сучасним видом спорту, що розвинувся у процесі еволюції з традиційних форм фізичної культури Китаю. В основі ушу лежать прийоми кулачного бою та фехтування, різні види традиційної акробатики, пекінської опери (цинцзюй) дихальні гімнастики та спеціальні психорегулюючі вправи.