Появі інструменту з повноцінним хроматичним звукорядом ми завдячуємо Петру Стерлігову, який у 1907 році випустив перший зразок і назвав його баяном – на честь пісняра-сказителя Бояна, героя багатьох літературних творів.

Почалася вона у Стародавньому Китаї у 2-3 тисячолітті до нашої ери. Саме там народився інструмент, що є прародителем сучасного баяна. Шен – язичковий духовий музичний інструмент, що представляє корпус з приробленими по колу трубочками з бамбука або очерету з мідними язичками всередині.

У вересні 1907 року петербурзький майстер Петро Єгорович Стерлігов після більш ніж дворічної роботи виготовив баян для видатного гармоніста Я. Ф. Орланського-Титаренка, який став використовувати назву інструмента «баянна своїх афішах на початку травня 1908 року в Москві.

Баян є удосконаленою формою гармонії. Вигадав його у 1897 році італійський майстер та засновник промислового виробництва гармонік в Італії Пасло Сопрані. Батьком першої подібної російської моделі того ж року став виконавець-гармоніст та конструктор Павло Чулков. Чулков приїхав до Самари 1894 року.