Заснуванням Османської імперії – могутньої держави, що займала в період найбільшого розквіту (XVII століття) території Анатолії, Близького Сходу, Північної Африки, Балканського півострова та прилеглі до нього з півночі землі Європи, був Осман Газі.

Назва Туреччини (Тур. Türkiye) означає «земля турків». Перше письмове використання терміна «тюрк» («Türk») як ендоетноніма міститься в документах стародавніх тюрків, знайдених у долині річки Орхон (Монголія), написаних давньотюркським листом і датованих приблизно 735 р. н.

Константинополь, столиця пізньої Римської імперії, займав панівне становище у світовій торгівлі, оскільки мав найкращу природну гавань, розташовану між Європою та Азією. Після 1453 року він став столицею нової імперії – Османської (Оттоманської) чи Турецької, а вдале становище міста очевидно досі.