Чукотська мова (застаріла назва — луораветланська мова, самоназва: ԓыгъораветԓьен йиԓийиԓ [ɬǝɣˀoraβetɬˀɛn jiɬǝjiɬ]) — мова чукчів, одна з мов чукотсько-камчатської родини.

Народ чукчів розселений на величезній території – починаючи від Берингового моря до річки Індигірки, від Північного Льодовитого океану до річки Анадир, а на ній мешкає трохи більше 15 тисяч осіб (дані перепису населення у 2010 році) – лоутверани, як називають себе самі чукчі.

Ідіом, що функціонує в Тухардській тундрі, – це тухардська говірка таймирського (єнісейського) діалекту тундрового ненецького мови.

Чукчі вірили, що все вирішує божество, яке знає душі живих та померлих і вирішує, яку з них послати породіллі. Кричати під час пологів жінка не повинна, щоб не залучати злих духів. Коли дитина народжувалась, мати сама перев'язувала пуповину ниткою, пов'язаною зі свого волосся і сухожилля тварини, і перерізала її.