Ліхтарник запалює ліхтарі на міській вулиці, перебігаючи від однієї панелі до іншої. Довжина вулиці — верста триста сажнів, ширина — двадцять сажнів, Відстань між сусідніми ліхтарями — сорок сажнів, швидкість ліхтарника — двадцять сажнів за хвилину.

Спочатку для ліхтарів використовували конопляне масло, яке можна було вживати і в їжу. Несумлінні ліхтарники так і робили, тому часто ліхтарі гасли набагато раніше опівночі. Пізніше в олію почали додавати скипидар.

Як правило, він з'являється в сутінках, а закінчує свій ритуал, коли зовсім стемніє. Точний час підкажуть спеціально встановлені для цього годинники на початку вулиці. На них так і написано "Час запалення" ліхтарівСкажімо, у червні-початку липня це близько 22 години вечора, а в жовтні приблизно о 19.00.

Наприкінці Середньовіччя в Англії з'явились вуличні ліхтарі. У Лондоні їх уперше запалили 1417 року за указом мера Генрі Бартона. Тоді у ліхтарях використовували свічки. У 1669 році голландець Ян ван дер Хейден винаходить конструкцію вуличного ліхтаря на основі масляної лампи з бавовняним ґнотом.