Слов'янські племена вперше з'являються у візантійських писемних джерелах середини VI століття під ім'ям склавінів та антів. Ретроспективно у цих джерелах анти згадані в описах подій IV століття.

Венеди – найдавніша назва слов'ян , або, іншими славами, праслов'ян, що зустрічається у працях античних та арабських істориків I ст. Пізніше, приблизно в 3-4 століттях у міру їхнього розселення на південь, північний схід і схід, стали виділяти західних, східних (анти) та південних слов'ян (Складено).

У Повісті минулих літ перераховані племена: поляни, жителі півночі, древляни, радимичі, вятичі, кривичі, словені, волиняни, білі хорвати, уличі та тиверці. Тоді ж з'явилися й звані племінні князювання. Літопис згадує правителів радимичів та в'ятичів – Радима та Вятка.

Перші певні історичні та географічні відомості про давніх слов'янах, званих венедами (венетами), містяться у працях греко-римських авторів перших століть н. е. Про те, що під цим ім'ям справді ховаються слов'янисвідчить рад факторів.