Як правило, застосовуються сечогінні засоби, проводяться процедури, спрямовані на корекцію порушень водно-сольового обміну, зменшення портальної гіпертензії, також застосовують антогоністи альдостерону. Якщо медикаментозна терапія не дає ефекту, проводиться пункція черевної порожнини (парацентез).

Лікування асциту Крім лікарської терапії при великому обсязі рідини, яка стискає внутрішні органи, проводять лапароцентез – лікувально-діагностичну хірургічну процедуру, під час якої через невеликий отвір на передній черевній стінці вводиться спеціальна голка для внутрішньочеревної відкачування рідини.

Це гіпотіазид, гідрохлортіазид (1 таблетка містить 25 або 100 мг), (руросемід, або лазикс (1 таблетка містить 40 мг, 1 ампула -2 мл 1% розчину), бринальдікс (1 таблетка містить 10 або 20 мг), етакринова кислота або урегіт (1 таблетка містить 50 мг).

Середня очікувана тривалість життя людини з асцитом зазвичай залежить від першопричини та інтенсивності симптомів. Загалом прогноз асциту дуже поганий. Коефіцієнт виживання варіюється від 20-58 тижнів.