Розміри польового наділу та повинностей мали фіксуватися у статутних грамотах, які складалися поміщиками на кожен маєток і перевірялися світовими посередниками.

За вищий душовий наділ встановлювався оброк від 8 до 12 руб. на рік (ст. 168) або панщина – 40 чоловічих та 30 жіночих робочих днів на рік (ст. 189).

Наділення землею здійснювалося за добровільною угодою поміщика та селянина: перший не міг давати земельний наділ менше нижньої норми, встановленої місцевим становищем, другий не міг вимагати наділення більше максимальної норми, передбаченої в тому ж положенні.

Серед них: свобода одруження, самостійне укладання договорів та ведення судових справ, придбання нерухомого майна на своє ім'я. Але ось земля оголошувалась поміщицькою власністю. За отримані наділи селяни несли на користь поміщиків повинності, що мало відрізнялися від кріпаків.