Імбирний пряник був завезений до Європи 992 року вірменським ченцем Григорієм Макаром. Проживши 7 років у Бондаройє (Франція) він навчив французьких християн мистецтву випікання імбирних пряників. Григорій помер 999 року. У XIII столітті імбирний пряник привезли до Швеції іммігрантами з Німеччини.

Документально імбирний пряник був вперше згаданий Англією в 1390 році, коли був записаний перший рецепт: крихти хліба замочувалися в суміші меду та імбиру. За цією легендою рецепт був доставлений хрестоносцями, котрі повернулися з чергового походу. Але коржики з великою кількістю прянощів та меду робили ще у Стародавньому Єгипті.

А перші письмові згадки про випічку імбирного печива у місті Макет Дрейтон (Англія) датуються 1793 роком, і в даний час це місто вважається батьківщиною імбирного печива, Що і свідчить їх вітальний щит при в'їзді.

Медові коржі вперше в історії відомі під назвою «лебкухен» (сьогодні це німецькі різдвяні пряники), які у відомій нам сьогодні формі спочатку були винайдені у Бельгії у місті Дінан.