Перший московський кримінальний жаргон народився у XVIII столітті. Наприклад, кайдани називали «чітками», кисть — «гостинцем», а злодіїв — «купцями зниклих речей». З розгулом злочинності ніхто не боровся, доки у 1720-х роках у Москві не з'явилася поліцейська канцелярія.

Розбійниками ж у найширшому значенні слова вважали тих, хто посягав на чуже майно. Перших найчастіше називали татями. Але, крім цього, були ще ватажники, вольники, ушкуйники, хлини…

У російськомовних джерелах середньовічного права використовуються такі поняття, як «образа» (Руська правда), «лихе діло» (Судебник 1550), «зла справа» (Соборне укладання 1649), проте вони не носили характеру родового поняття.