Житло бурундука Віддає перевагу місцям, завалені буреломом і хмизом по берегах річок і струмків. У норі, яка іноді буває досить довгою — до 3-х метрів, крім камери для гнізда, завжди є 1 або 2 великі комори для запасів і 1—2 тупички — туалети. Житлова зона вистилається сухою травою та листям.

При заляганні у сплячку бурундук має незначне накопичення підшкірного жиру, що становить трохи більше 10-12% ваги. За час зимової сплячки звірятко втрачає від 10% до 30% від початкової своєї ваги. Прокидаються з початком танення снігу. Іноді самець та самка зимують спільно.

Поширений сибірський бурундук у лісовій (тайговій) зоні від Північно-Східної частини європейської Росії на заході до Охотського моря на сході та Північній Монголії на півдні. На Уралі зустрічається повсюдно в лісовій зоні, проте через рідкість кедра в деяких місцях дуже мало.