Гарпун (гол. harpoen) – спис для кидка, острогу, для бою морського звіра; спиця, шкарпетка, кутило; пускається жбурком, на хвості, оборі або тросі (Даль В. І. Тлумачний словник живої мови).

Гарпуни використовували для полювання на воді. Їхні наконечники були пристосовані для рухомого з'єднання з держаком за допомогою линя, для чого насади забезпечені пристосуваннями у вигляді зворотних зубців, виїмок та ін. При попаданні наконечник гарпуна відокремлювався від держака, а лин дозволяв витягти здобич, що пішла під воду.

Вони, мабуть, використовувалися для полювання на нерпу, яка була одним з основних об'єктів промислу населення, яке мешкало на берегах озера Байкал з найдавніших часів. Кістки нерпи часто зустрічаються в культурному шарі поселень давніх культур, у тому числі й глазківській.

Перша більш менш ефективна ракетна зброя для китобоїв створив 1857 року американський китобій Томас Рой. Він сконструював «ракетний гарпун з розривною гранатою на передньому кінці, що пускався з особливого ракетного верстата, що містився на правому плечі гарпунщика», тобто фактично сучасний гранатомет.