Пармезан вживається як самостійна страва або використовується у вигляді добавок до макаронних виробів, піци, супів та салатів, його також їдять з бальзамічним оцтом. В Емілії-Романьї пармезан часто їдять із грушами та волоськими горіхами в кінці трапези.

Пармезан подають як закуску до білого та червоного вина. Він добре поєднується з виноградом та зеленню. Тертий пармезан додають у салати, посипають їм різотто, пасту, піцу, поленту, овочеві та м'ясні страви. Сир рівномірно плавиться, утворюючи хрустку скоринку.

Якщо обидва сиру порівнювати одночасно, пармезан має більш складний смак, трохи горіховий аромат з трав'янистими нотами. Чим довше витриманий (24, 36, 40 місяців), тим яскравішим є аромат лісового горіха. А у грана подано зазвичай м'якіший і маслянистий смак.

Через високу щільність у пармезані більше мікроелементів, ніж у інших сирах. Усього 80-90 г пармезану покриють добову потребу дорослої людини у кальції та фосфорі. Як і у будь-якому натуральному сирі, у пармезані багато вітамінів. Особливо він багатий на вітаміни А, В2, В12, також у ньому присутні вітаміни D, E і K.