Згідно з Декартом, єдиним, на що людина може покладатися в процесі пізнання, є її власне "cogito" – здатність мислити, акт свідомості.

284). [13] Людське тіло, згідно Декарту, – це машина, в якій діють ті ж фізичні сили, що і в неживій природі (Декарт нічого не говорить і не може сказати про специфіку органічного (на відміну від неорганічного).

Головним науковим методом Декарта був сумнів. Філософ розвинув «картезіанський сумнів» – методякий спрямований на управління людським розумом у пізнанні. У своїй роботі «Міркування про метод» (1637) вчений виділив основні правила такого методу.

Заклав основи аналітичної геометрії, дав поняття змінної величини та функції, ввів багато алгебраїчних позначень. Висловив закон збереження кількості руху дав поняття імпульсу сили. Автор теорії, що пояснює освіту та рух небесних тіл вихровим рухом частинок матерії (вихори Декарта).