Предками чеченців були численні нахські племена, які мали спільну ідентичність і мали загальну самоназву, висхідні до слова нах (чечен. нах) — у нахських мовах «люди», «народ».

Батьки власне чеченської етномовної спільності, мабуть, почали формування у XII—XIII століттях на північних схилах Центрального Кавказу (припускають історичні області Нашха, чи Нохчий-Мохк). Можливо, тут із нахського середовища сформувалося майбутнє ядро ​​об'єднання чеченців – Родо-племінна група гірша.

Гіпотетично це плем'я могло існувати вже до VII століття або дещо пізніше – тільки в XII-XIII століттях. Регіоном формування племені називають північні схили Центрального Кавказу – історичну область Нашха, звідки основні проточеченські тайпи переселилися в Нохчі-мохк та деякі інші області.