Теплопровідність міді при її нагріванні має тенденцію до зниження, проте при температурі вище 1400 К значення теплопровідності знову починає збільшуватися.

При нагріванні міді на повітрі йде поверхневе окиснення; нижче 375 ° С утворюється СуО, а в інтервалі 375-1100 ° С при неповному окисненні мідь – двошарова окалина, у поверхневому шарі якої знаходиться СuО, а у внутрішньому – Сu2О.

При нагріванні на повітрі мідь тьмяніє і врешті-решт чорніє через утворення на поверхні оксидного шару. Спочатку утворюється оксид Cu2O, потім оксид CuO.

Стійкість міді до чистої прісної води досить висока – від 0,005 до 0,25 мм на рік. Однак, якщо у воді присутні елементи, що гальмують появу захисних плівок на поверхні металу (кислоти, сірководень, аміак або хлориди), швидкість корозії помітно збільшується.