У давньоруській державі в IX-XII століттях терміни «лікар», «лікар» та «лікар» Використовувалися як рівнозначні синоніми.

Професія лікаря вважалася почесним заняттям. З кінця X століття, після ухвалення Руссю християнства, при монастирях і церквах стали створювати богадільні, «гошпіталі». Проте поряд зі світськими професіоналами-лікарями, у народі лікуванням займалися знахарі, чарівники, відуни, чарівники.

Лікарів називали чарівниками та відьмами. У народі вважалося, що вони були посередниками між людиною та таємничими силами природи. Після лікарів стали називати–лечцями. Першу згадку про лечца було знайдено в «Руській Правді».

Перші письмові згадки про медицину на Русі сягають XI століття. У літописах лікарів називали лечцями. Про них згадує «Коротка Російська Правда» — найдавніший з російських законів, що дійшли до нас. Ліки передавали секрети лікування у спадок.