Походження слова «вправа», його значення Утворилося це іменник від дієслова «вправляти» за допомогою суфіксного словотвору. Приклади подібної появи іменників, утворених від дієслів: змінювати – зміну; ганити – осуд.

Утворено за допомогою суфікса -єн від вправляти, Далі від рос. -церк. -слав. ᲂупражнети «займати (місце), скасовувати, знищувати» і російськ.

Заняття, що виконується тим, хто вчиться чомусь, удосконалює свої навички в чомусь. Головне вправа його полягало у стрільбі з пістолета. Пушкін, постріл.

Вправа — це метод навчання, що є планомірним організованим повторним виконанням дій оволодіння ними або підвищення їх якості. Без правильно організованих вправ неможливе оволодіння навчальними та практичними вміннями та навичками.