Утворення плазмової дуги починається з пропускання газу, наприклад, кисню, азоту, аргону або навіть звичайного повітря через вузьке сопло всередині плазмотрону під високим тиском. Потім до цього потоку стиснутого газу подається струм джерела живлення, в результаті чого виникає електродуга.

Нагріте та іонізоване повітря перетворюється на плазму з температурою 25000 – 30000 °С. Завдяки конструкції сопла, стовп плазми набуває високої швидкості на виході. У момент торкання стовпа плазми поверхні оброблюваної деталі запалюється ріжуча дуга, а чергова гасне.

Для створення робочої дуги (електрод, що розрізає метал), за допомогою осцилятора між катодом та соплом запалюється чергова дуга (це – допоміжна дуга, що видується у вигляді смолоскипа 20-40 мм завдовжки із сопла пусковим повітрям).

У різак плазмореза подається високочастотний струм. Між соплом та електродом з'являється «чергова» дуга. Нагрів дуги підвищується до 6000-8000 ° C, після чого з компресора в порожнину різака нагнітається стиснене повітря. Проходячи через камеру, повітряний потік іонізується (набуває високої електропровідності).