Розграбування великого міста варварами справило велике враження на сучасників та прискорило розпад Західної Римської імперії. Рим упав уперше за 8 століть (після захоплення міста галлами близько 390 до н. е.) і незабаром у 455 році знову зазнав розграбування внаслідок морського набігу вандалів із Північної Африки.

Втрата провінцій У правління Валентиніана III (425-455) тиск варварів на Західну Римську імперію посилилося. У 429 році вандали та алани під керівництвом Гейзеріха переправилися з Іспанії до Африки на запрошення узурпатора Боніфація і рушили на схід, розбивши римські війська та захопивши низку провінцій.

З 401 року починається низка вторгнень вестготів до Італії. Коли Аларіх у листопаді цього року рушив на захід, Стіліхон врятував Рим, зміцнивши стіни міста, викликавши легіони з Британії та Рейнську армію, після чого сам вирушив у Рецію та Норік, де набирав серед варварів легіони, залишивши Гонорія в Медіолані (суч.

Битва закінчилася повним розгромом римлян. Згідно з римським істориком Марком Теренцією Варроном, ця битва відбулася на Соляній дорозі біля річки Алія, при її впаданні в Тибр, куди на початку липня 390 року до зв. е. дійшла армія галлів під проводом вождя племені сенонів Бренна.