Історія виникнення Кунг фу сягає корінням в епоху первісного суспільства. Тоді люди використовували довгі палиці як зброю проти диких звірів. Поступово вони набули більш відточеної навички самооборони.

Вважається, що засновником Кунг фу став індійський чернець Бодхідхарма, відомий у Китаї як Дамо. Згідно з легендою, він був принцом із Південної Індії.

Кунфу (на кантонській говірці) / гунфу (на путунхуа), (功夫) — означає «вміння, майстерність, навичка» з конотацією «досвід, знання — тренування, витрачений час», і стосовно бойових мистецтв є, по суті, синонімом ушу.

Кунг–фу – Це філософія. Це частина даосизму і дзенбуддизму, яка вчить боротися з труднощами, пригинатися, щоб, випроставшись, стати сильнішою, ніж раніше; бути терпимим до всього; приймати те, що відбувається в житті, і отримувати досвід із помилок. Все це багатогранні аспекти мистецтва кунг–фу.