Отже, при 12-місячному прийомі кордарону у добовій дозі 200 мг, він призводить до зміни сироваткової концентрації тиреоїдних гормонів – у 60% хворих, морфологічних УЗД-позитивних змін – у 20%, потреби у скасуванні дисфункції щитовидної залози – у 7-10%.

При вживанні дуже великих доз описано кілька випадків синусової брадикардії, зупинки серця, нападів шлуночкової тахікардії, пароксизмальної поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует» та ураження печінки.

Прийом аміодарону підвищує рівень неорганічного йоду у плазмі у 40 разів. За рахунок ефекту Вольфа-Чайкова знижується продукція тиреоїдних гормонів, що призводить до транзиторного підвищення ТТГ. Надалі відбувається вислизання від ефекту Вольфа-Чайкова та відновлення нормального рівня ТТГ та Т4.