У середині XIX століття Джеймс Кларк Максвелл просував ідею пов'язаної системи, де невелика кількість одиниць вимірювання визначаються як основні, проте інші, звані похідними, визначалися з допомогою основних. Максвелл запропонував три основні одиниці величин: одиниці довжини, маси та часу.

Історично основний одиницею для вимірювання середніх інтервалів часу була доба (часто кажуть «день»), що відраховується за мінімальними повними циклами зміни сонячної освітленості (день та ніч). Внаслідок розподілу доби на менші часові інтервали однакової довжини виникли години, хвилини та секунди.

На метрі як одиниці довжини та кілограмі як одиниці маси було засновано метричну систему, яка була введена «Метричною конвенцією», прийнятою на Міжнародній дипломатичній конференції 17 держав (Росія, Франція, Великобританія, США, Німеччина, Італія та ін.) 20 травня 1875 року.