По рихлому снігу вони ходять як у валянках, а по наступі мчать стрілою на своїх «лижах» – лапках – ніхто не наздожене! Зайчик дуже розумний та хитрий. Просто так під кущик не сховається – спочатку петляти снігом почне, щоб свої сліди заплутати. Для того, щоб сховатися від зимових морозів, заєць риє нору у снігу.

Взимку у сильні морози заєць риє в снігу нори 0,5-1,5 м довжиною, в яких може проводити цілий день і залишати лише при небезпеці. Роячи нору, біляк ущільнює сніг, а не викидає його назовні. У тундрі зайці взимку риють дуже глибокі нори завдовжки до 8 м, які використовують як постійні притулки.

Взимку підошви лапок зайця обростають густими волосками. Від цього пальці лап сильно розсуваються і виходять наче «лижі». Тому зайчик легко бігає навіть пухким снігом. А піт, що виділяється на лапках зайця, змащує підошви лапок та захищає від налипання снігу.

Ноги у біляка довгі, ступні вкриті густими волосками: ось чому він, не провалюючись, може бігати пухким, глибоким снігом, як на широких лижах. Вдень біляк ховається: взимку – у сніговій норі, яку сам і вирив, влітку – під кущем або під корінням дерева, що впало.